Перейти до основного вмісту

Автор: med1

Як заняття спортом покращує ваш психоемоційний стан та зміцнює психічне здоров’я?

Дата публікації: . Опубліковано в Новини.

“Заняття спортом допомагає мені розслабитись та відволіктись від проблем” – знайомо?
Аеробне та анаеробне фізичне навантаження (ходьба, біг, їзда на велосипеді, гра в теніс, фітнес-тренування вдома тощо) є корисним не тільки для вашого фізичного, а й для психічного здоров’я. Не дарма кажуть “У здоровому тілі здоровий дух”.

Які біохімічні процеси лежать в основі гарного настрою після занять спортом?

З точки зору біохімічних механізмів поліпшення настрою під час занять фізичною активністю викликане за рахунок впливу на гіпоталамус-гіпофіз-надниркову вісь, що зменшує фізіологічну реакцію на стресори (стресові чинники).

Після тренування у людини зменшується рівень стресогенних гормонів, таких як кортизол, адреналін, котехоламін та адренокортикотропін. Водночас збільшується рівень норадреналіну та “гормонів щастя” – серотоніну та ендорфінів. Вивільнення останніх активують рецептори у центрах винагороди, тим самим підвищують задоволеність життям, формують мотивацію, покращують самооцінку, надають відчуття впевненості у собі, покращують якість сну, зменшують ризики появи тривожних та депресивних розладів у дітей, підлітків та дорослих.
Зниження рівня адреналіну та кортизолу, одних з головних гормонів стресу в організмі, пов’язано зі зниженням негативного настрою, меншою кількістю симптомів депресії, тривоги та відсутністю розладів сну.
Кортизол є маркером стресу. Високий рівень цього гормону вранці пов’язаний з депресією та невротичними станами. Концентрація кортизолу в крові підвищується, коли організм виходить зі стану рівноваги, зокрема, і в момент заняття спортом. Однак у даному випадку його можна назвати корисним. Вивільнення кортизолу під час фізичної активності пов’язане зі збільшенням доступності субстратів для метаболізму. Після тренування у підлітків та дорослих рівень гормону у крові спостерігається нижчим, аніж до тренування. Також доведено, що кортизол залишається пригніченим протягом 24–48 годин після виснажливих фізичних вправ. Адреналін, як і кортизол, теж виділяється наднирковими залозами у відповідь на стрес, в результаті чого ми відчуваємо збудженість та неспокій, прискорене серцебиття, дихання і стан “бийся або біжи”. Після фізичного навантаження рівень адреналіну теж спостерігається нижчим від початкового.
Отже, заняття спортом може виступати в ролі захисного фактору від надмірного впливу гормонів стресу та подальшого розвитку психічних захворювань.
Які види спорту корисні для психічного здоров’я? 
Дослідження доводять, що заняття спортом, особливо командними видами спорту, покращують психологічне благополуччя та асоціюються з кращим психічним здоров’ям загалом, порівняно з тими, хто не займаються фізичною активністю та ведуть сидячий спосіб життя (люди, які не відповідають рекомендаціям щодо фізичної активності, мають “сидячий спосіб життя” або їх ще називають “сидячими”). Регулярне тренування та будь-які фізичні вправи сприяють полегшенню симптомів депресії та стресу, покращують якість життя загалом, зміцнюють самооцінку, соціальні навички та взаємодію з людьми, включаючи на роботі, а також позитивно впливають на успіхи у навчанні та на роботі. У людей, у яких діагностовано захворювання, пов’язане із тривогою або стресом, покращуються когнітивні навички – пам’ять, словниковий запас та творче мислення.
Цікаво, що наразі існує зв’язок між типом фізичних вправ (спорт з м’ячем, аеробна активність, важка атлетика та танці) та психічним здоров’ям молоді. В окремих дослідженнях командні види спорту більше пов’язані з покращенням психічного здоров’я, порівняно з індивідуальною фізичною активністю (біг, їзда на велосипеді, плавання тощо). Спорт з м’ячем і танці асоціюються з меншою кількістю симптомів депресії у молодих людей, які постійно відчувають стрес. Також учасники командних ігор спостерігають позитивний вплив на соціальне благополуччя, зокрема, міжособистісне спілкування та значне покращення настрою.
У дітей та підлітків будь-яка фізична діяльність (командні чи некомандні види спорту) пов’язана з вищим рівнем задоволеності життям та меншим шансом розвитку симптомів депресії. Заняття будь-яким видом спорту у підлітковому віці також зменшує ризики майбутніх симптомів тривоги (включаючи панічний розлад, генералізований тривожний розлад, соціальну фобію та агорафобію) у ранньому дорослому віці та асоційоване з вищим рівнем емоційного благополуччя. Окрім того, у дітей та підлітків спостерігається позитивна кореляція між залученням до спортивної діяльності у дитинстві та кращими когнітивними здібностями у пізньому підлітковому віці. Водночас припинення заняття спортом змалечку пов’язане з більш високими симптомами депресії у майбутньому порівняно з тими, хто продовжував займатися; а постійна участь у командних видах спорту (але не в індивідуальних) у підлітковому віці асоційована з вищою самооцінкою, нижчим сприйняттям стресу та симптомів депресії у ранньому дорослому віці. Це може бути пов’язано із заохоченням тренера, команди та гарними результатами на полі гри.
У літніх людей після групової фізичної активності (наприклад, групові прогулянки) і спорту (наприклад, гольф) поліпшується самооцінка психічного здоров’я, послаблюються симптоми депресії та спостерігається висока частота сміху у чоловіків та жінок. Відсутність або нерегулярне заняття спортом може бути пов’язано з симптомами легкої та важкої депресії.
Рекомендації
Відповідно до рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Центрів контролю та профілактики захворювань США (CDC) дорослим людям бажано займатись не менше 150 хвилин аеробною активнактивністю середньої інтенсивності (наприклад, швидка ходьба) на тиждень. Якщо 150 хвилин на тиждень здається забагато, особливо коли наявні справи, які неможливо перенести на завтра, можна зайнятись інтенсивною анаеробною активністю (наприклад, біг) протягом 75 хвилин.
Варто знати, що у сучасному світі тягар психічних захворювань зростає щороку. За оцінками ВООЗ в 2019 році середня поширеність психічних розладів у регіонах світу склала 13,3% у загального населення, зокрема, сягла показника 14,2% в Європі. Водночас індекс DALY (дорівнює рокам життя, втраченим в результаті передчасної смерті, і рокам, прожитих з інвалідністю) психічних захворювань схиляється до зростання, що свідчить про серйозну проблему, яку суспільство повинно ретельно розглянути і вирішити. Спорт може відігравати ключову роль у зменшенні цього тягарю, знизити поширеність психічних розладів у світі, зокрема, в Україні.
Таким чином, фізична активність – це не просто шлях до здорового тіла, але і до здорового розуму. Не забувайте доглядати за своїм психічним здоров’ям так само, як і за фізичним. Рухайтесь, тренуйтеся, оточуйте себе позитивом і пам’ятайте: ваше щасливе тіло – це щасливий розум. Розпочніть заняття спортом сьогодні!
Також, за ініціативи першої леді Олени Зеленської була розроблена Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки громадян “Ти як?”. Завданням програми, над якою спільно працюють фахівці міністерств, ВООЗ та громадського сектору, є створення системи сервісів і послуг, які зможуть підтримати людину, коли вона не справляється самостійно.

ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Дата публікації: . Опубліковано в Новини.

Професійне вигорання — це стан психічного та фізичного виснаження, який виникає внаслідок тривалого стресу, перевантаження та невдоволеності на роботі. Це може виявлятися в емоційному виснаженні, відчутті втрати ентузіазму та мотивації, а також відчутті безсилля та безнадійності. Люди, які стикаються з професійним вигоранням, втрачають інтерес до своєї роботи, мають низьку працездатність, відчувають великий рівень стресу та втоми.

Термін «вигорання» запровадив Герберт Фройденбергер 1974 року у своїй роботі «Вигорання персоналу». Він використав його для опису стану емоційного, розумового та фізичного виснаження, що виникає внаслідок тривалого впливу високого рівня стресу та вимог на робочому місці, особливо у професіях, які спрямовані на допомогу іншим людям, наприклад, охорона здоров’я. Клінічна концепція професійного вигорання була розроблена під час роботи у безоплатних клініках і терапевтичних спільнотах, де Фройденбергер мав змогу спостерігати за волонтерами та медичними працівниками. Ці дослідження були багато в чому автобіографічними, бо він сам потерпав від значного психоемоційного вигорання внаслідок професійної діяльності.

Профвигорання — надзвичайно актуальна та поширена проблема сьогодення. Точної статистики немає, але близько 5-7% населення у світі мають прояви вигорання. Цей стан поширений в усьому світі та не є унікальним явищем для нашого часу.

Медичні працівники посідають чи не перше місце серед спеціальностей з високим ризиком вигорання. За різними джерелами, від 20% до 75% медпрацівників перебувають у цьому стані. Дослідження організації Mental Health America (червень — вересень 2020 року) виявило, що емоційне і фізичне виснаження було найпоширенішою відповіддю стосовно змін у самопочутті медичних працівників (82%), за ним ішли проблеми зі сном (70%), фізичне виснаження (68%) і пов’язані з роботою страх та непевність (63%). Більше половини медпрацівників зауважили зміни в апетиті (57%), фізичні симптоми, як-от головний біль чи біль у животі (56%), та сумніви щодо майбутньої кар’єри (55%). Значно зросла втома від співчування іншим (52%). Те саме дослідженнях показало, що лікарі не отримують достатньої емоційної підтримки (39%), а ще рідше — медичні сестри (45%). На жаль, деякі медичні працівники використовують для подолання стресу алкоголь, психологічно активні речовини тощо.

Для розвитку професійного вигорання потрібні три ключові складові: несприятливі умови праці, індивідуальні особливості людини та відсутність належної підтримки ззовні. Сьогодні в Україні додався четвертий фактор: війна. Так, за даними МОЗ на кінець минулого року пошкоджено 1 468 медичних закладів, зруйновано вщент — 193, є травмовані та загиблі медичні працівники, лікарі та медичні сестри працюють понаднормово, в умовах мультизадачності та постійного пошуку рішень за обмежених ресурсів.

Вигорання не є проблемою окремого працівника. Воно впливає на пацієнтів, медичну установу і всю галузь охорони здоров’я. У медичних закладах погіршується якість послуг та більшає лікарських помилок, припиняється професійний розвиток медичного персоналу, порушуються взаємовідносини у трудовому колективі. Відповідно, пацієнти отримують неякісні послуги, а подекуди «застарілу» і неефективну медичну допомогу. Проблема професійного вигорання негативно впливає на загальну організаційну культуру і моральний дух медичної спільноти, порушує ефективність розподілу ресурсів, підриває довіру громадськості до системи охорони здоров’я загалом.

Причини професійного вигорання дуже різні.

  • Відсутність контролю. Часто, коли нам подобається наша робота, ми схильні залишатися на ній довше, щоб закінчити завдання. Однак недотримання робочого графіку та відсутність балансу між роботою і особистим життям може призвести до вигорання. Тому сформуйте чіткий робочий графік та усвідомлено виділяйте час на родину і друзів, — це збільшує можливість для відновлення.
  • Відсутність розуміння того, що від вас очікують. Якщо ви не впевнені в тому, що від вас очікує ваш безпосередній керівник та інші співробітники, ви навряд чи відчуєте, що робите свою роботу добре. Тому визначте основні критерії успіху, за якими ви розумітимете, що добре виконали свою роботу.
  • Конфлікти з іншими. Інколи серед робочого колективу присутній мобінг (цькування працівника у трудовому колективі). Наприклад, щодо вас утворено напружену, ворожу, образливу атмосферу, зокрема таку, що змушує вас недооцінювати свою професійну придатність, або поширюють плітки, які підривають вашу ділову репутацію. Усе це посилює робочий стрес. Тому ви повинні знати не лише про свої обов’язки, але й про свої права на робочому місці, зокрема законодавство для запобігання та протидії мобінгу.
  • Відсутність зацікавленості або надто висока інтенсивність роботи. Є компанії, у яких ритм у рази швидший, ніж середній по галузі. Відповідно, у таких компаніях легше побудувати стрімку кар’єру, проте так само легко вигоріти. Тому, пригальмуйте (відмовтеся від другорядних проєктів, делегуйте частину завдань, оптимізуйте свою роботу) і, по змозі, обирайте цікавий для вас напрямок, де витрачатимете менше енергії для зосередження.
  • Відсутність підтримки. Якщо ви почуваєтеся самотніми на роботі та в особистому житті, ви можете відчувати більший стрес. Тому ваше завдання — просити про допомогу; більшість людей готові надавати підтримку, бо так вони відчувають свою значимість.
  • Відсутність знань та навичок щодо задоволення базових потреб людини. Якість нашого щоденного життя залежить від задоволення наших базових потреб (біологічних, соціальних, духовних) та рівня енергетичного ресурсу. Пам’ятайте: основними джерелами відновлення енергії є повноцінний сон, регулярна фізична активність і збалансоване харчування. Тому дбайте про якість свого сну. Намагайтеся бути активними протягом дня — використовуйте сходи замість ліфта, під час обіду виходьте на свіже повітря. Поповнюйте свій водний баланс та енергетичний ресурс поживними речовинами. Протягом робочого дня знаходьте час, щоб зупинитися і застосувати вправи для релаксації та зняття стресу із «Аптечки психологічної самодопомоги». Такі короткі регулярні інтервенції (навіть тривалістю до 5 хвилин) можуть покращити ваше самопочуття. 
  • Отож, стратегічно важливими є ретельний аналіз причин та відповідно до них прийняті як управлінські рішення, зокрема системні, так і особисті, що будуть націлені на подолання проблеми професійного вигорання в окремому колективі та усій галузі охорони здоров’я.

Матеріал підготовлено в рамках Всеукраїнської програми з ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді Оленою Зеленською.

«ТАК! МИ МОЖЕМО ПОДОЛАТИ ТУБЕРКУЛЬОЗ!» Березень 2026 — Місячник подолання туберкульозу в Україні та світі

Дата публікації: . Опубліковано в Новини.

Так! Ми можемо подолати туберкульоз. Лідерство — за державою, сила — в громадах

Туберкульоз досі забирає життя, але сьогодні він лікується сучасними препаратами, безкоштовно для пацієнтів в Україні. Рання діагностика → швидше одужання → безпека для близьких.

У нашому центрі: • безкоштовне обстеження (флюорографія, цифровий рентген, аналіз мокротиння, GeneXpert) • супровід лікаря-фтизіатра та психолога • лікування найсучаснішими схемами (в т.ч. для мультирезистентного ТБ) • соціальна підтримка, конфіденційність і повагу до прав пацієнта

.Якщо кашель >2 тижнів, нічна пітливість, слабкість, втрата ваги — не чекайте, приходьте! Раннє виявлення рятує життя.

Профілактика (проста та зрозуміла)

Найкращий захист — це знати, як не допустити хвороби. Прості правила, які працюють:

  • регулярна перевірка (флюорографія раз на рік)
  •  здорове харчування та міцний імунітет
  • відмова від куріння
  • вентиляція приміщень
  • вакцинація дітей (БЦЖ)

 м. Харків, вул. Ньютона 145

Разом ми сильніші за туберкульоз! 

Перейти до вмісту