Автор: med1

Щорічно 20 жовтня за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров’я проводиться Всесвітній день боротьби з раком молочної залози.  Традиційно з нагоди цього дня  жовтень – місяць боротьби з раком молочної залози, глобальна можливість підвищити обізнаність про рак молочної залози та закликати до дій для покращення доступу до своєчасної діагностики та якісної медичної допомоги, та покращенню виживання для всіх.  

Тема «Кожна історія унікальна, кожна подорож має значення» визнає, що кожен досвід раку молочної залози є унікальним. За кожним діагнозом стоїть людина, сім’я та унікальна подорож. Люди можуть стикатися з різними труднощами залежно від діагнозу, лікування, мереж підтримки та доступу до медичної допомоги.

Кожна людина, яка страждає на рак молочної залози, заслуговує на підтримку та гідне ставлення. І кожна людина, де б вона не жила, повинна мати доступ до необхідної їй допомоги.

Рак молочної залози є найпоширенішим видом раку серед жінок.

У 2024 році 2,4 мільйона жінок у світі діагностували рак молочної залози, 694 000 жінок померли від цієї хвороби. На кінець року 8,2 мільйона жінок жили з раком молочної залози.

Рак молочної залози зустрічається в кожній країні та може вражати жінок у будь-якому віці після статевого дозрівання, причому захворюваність зростає пізніше в житті. Близько 80% випадків раку молочної залози виникають у жінок без специфічних факторів ризику.

Хоча результати лікування раку молочної залози покращилися в багатьох країнах, значна нерівність залишається. Доступ до ранньої діагностики та ефективного лікування може суттєво відрізнятися, що сприяє значним відмінностям у виживанні між країнами.

У ВООЗ вважають, що досягти цього можна завдяки трьом основним напрямам діяльності: ранньому виявленню, своєчасній діагностиці та комплексному лікуванню. 

За даними статистики за 9 місяців 2026 року в м. Харкові вперше виявлено 180 випадків захворювання на рак молочної залози, з них в занедбаній стадії – 57 (за аналогічний період 2025 року зареєстровано 154 випадки, з них занедбаних  – 54).

Молочна залоза є гормонально залежним органом: як нормальний її розвиток і функція, так і виникнення в ній захворювань відбувається під впливом певних гормонів. Будь-які фактори, здатні викликати і підтримати хронічні відхилення в гормональній рівновазі в організмі жінки, здатні збільшити ризик розвитку раку молочної залози.

Фактори ризику, які посилюють ймовірність розвитку раку грудей:

1. Вік. 90% всіх випадків раку молочної залози діагностується у жінок після 40 років.  
2. Репродуктивні чинники, пов’язані з тривалою дією ендогенного естрогену, такі як рання поява менструацій, пізній клімакс, пізнє народження першої дитини, входять до числа найважливіших факторів ризику розвитку раку молочною залози.  Екзогенні гормони (оральні контрацептиви і замісна гормонотерапія) також сприяють підвищенню ризику розвитку раку молочної залози, у жінок, які їх застосовують.
3. Спадковість. Наявність раку молочної залози в сімейному анамнезі збільшує ризик захворювання в 2-3 рази. Виділені два гени, що відповідають за деякі випадки “сімейного” раку молочної залози, – BRCA1 і BRCA2. Приблизно 1 жінка з 200 є носієм цих генів. Коли вказані гени мутують, вірогідність того, що рак розвинеться, підвищується.  
4. Передпухлинні захворювання молочної залози: фіброзно-кістозна мастопатія. 
5. Спосіб життя: вживання алкоголю, зайва вага і ожиріння, а також фізична інертність. 

Рак молочної залози відноситься до “візуальних” форм раку. Кожна жінка, витративши 10-15 хвилин в місяць на самообстеження, може запобігти трагедії. Проводити самообстеження необхідно на 7-10-й день менструального циклу для жінок фертильного віку, коли проходять набряк та больові відчуття в молочних залозах або раз на місяць у будь-який день для жінок в менопаузі.

При самостійному обстеженні молочних залоз слід звертати увагу на такі зміни:

– наявність безболісних ущільнень або пухлиноподібних утворень в одній або обох молочних залозах;

– виділення з соска будь-якого характеру, не пов’язані з вагітністю або лактацією;

– ерозії, кірочки, лусочки, виразки в області соска, ареоли;

– деформація, набряк, зміна розмірів молочної залози; 

– зморщування або втягнення шкіри молочної залози, зміна її кольору;

– ущільнення або припухлість соска, його втягнення;

– відчуття дискомфорту або незвичний біль в одній з молочних залоз;

– збільшення пахвових або надключичних лімфовузлів.

Специфічної профілактики раку молочної залози на сьогоднішній день не існує, але є заходи, які допоможуть знизити ризик розвитку цього захворювання: 

1. Правильне збалансоване харчування. Обмежте споживання червоного м’яса, замінивши його на біле м’ясо птиці та риби. Їжте більше фруктів і овочів, а також включіть в свій раціон: броколі, оливкову олію, лосось, квасолю і горіхи. 
2. Підтримуйте нормальну вагу тіла, особливо після менопаузи. Вважається, що ожиріння збільшує ризик розвитку раку молочної залози на 40%, тому що при ожирінні порушується гормональний баланс жінки, провокуючи розвиток хвороби. Жінки, які займаються спортом протягом хоча б 30 хвилин в день 5 днів на тиждень, знижують на 30% ризик розвитку раку молочних залоз. 
3. Скоротіть до мінімуму споживання алкоголю. Дослідження показують, що вживання алкогольних напоїв кожен день збільшує ризик розвитку раку грудей на 21%. 
4. Не відмовляйтеся від грудного вигодовування. Жінки, які годують груддю дитину поки їй не виповниться мінімум 6 міс., значно знижують ризик розвитку раку молочної залози. 

Вищевказані заходи допоможуть знизити ризики, але, на жаль, вони не захистять жінку повністю. Як правило, в своїй ранній фазі рак молочної залози протікає безсимптомно. Виявити захворювання на цій стадії дозволяє мамографічне обстеження, яке для жінок старше 40 років повинно проводитися щорічно. Своєчасна діагностика раку грудей має першорядне значення і суттєво підвищує шанси на успішне лікування.

У м. Харкові консультативна та стаціонарна спеціалізована медична допомога при патології молочної залози надається в ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П.Григор’єва НАМН України», розташованому вул. Григорія Сковороди, 82 та в КНП «Обласний центр онкології», розташованому за адресою: вул. Лісопаркова, 4.

10 жовтня за рішенням Всесвітньої федерації психічного здоров’я за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я з 1992 року відзначається Всесвітній день психічного здоров’я. Тема цього року: «Особистий досвід має значення: від реальних історій до реальних змін».

Цього року Всесвітній день психічного здоров’я присвячений необхідності забезпечення повноцінної участі людей, які мають особистий досвід життя з психічними розладами, у діяльності в галузі охорони психічного здоров’я, оскільки знання, що випливають з особистого досвіду, мають особливу цінність. З нагоди Всесвітнього дня психічного здоров’я пройде інформаційна кампанія із закликом забезпечити врахування думки цих людей при виробленні політики, організації обслуговування та прийняття рішень, які безпосередньо зачіпають їхні інтереси. Особистий досвід людини представляє велику цінність, особливо якщо завдяки цьому досвіду він набув знання або розуміння якоїсь проблеми, яких немає у тих, хто знайомий з нею лише з розповідей чи теорії.   

Незважаючи на те, що людям, які мають такий досвід, нерідко надається можливість поділитися ним, до процесу прийняття рішень вони не залучаються.  Повноцінна участь у процесі повинна припускати не тільки можливість висловитися. Для цього також необхідно дати людям інструменти для реального впливу на прийняті рішення та діяльну участь у розробці та організації надання послуг, розвивати підходи, що ґрунтуються на взаємній підтримці, протидіяти стигматизації та підвищувати підзвітність тих, хто приймає рішення та надає допомогу. Повноцінна участь осіб з особистим досвідом життя з психічними розладами дозволить системі охорони здоров’я ефективніше враховувати їх індивідуальні особливості. 

Для багатьох людей з порушеннями психічного здоров’я одним із важливих пріоритетів є перехід від тривалого стаціонарного лікування у психіатричних установах до надання амбулаторної допомоги за місцем проживання, організованою з урахуванням індивідуальних потреб та особистого вибору кожного пацієнта. Тривале перебування у стаціонарі нерідко веде до соціальної ізоляції;  крім того, в таких установах якість допомоги нерідко є незадовільною, до пацієнтів застосовуються примусові заходи та порушуються їх права. Перехід на стаціонарозамінні форми допомоги вимагає ретельно продуманого перерозподілу фінансування та розвитку відповідних служб та механізмів підтримки за місцем проживання, щоб люди могли продовжувати жити у звичному для них соціальному середовищі. 

Зважаючи на пріоритетний характер цього питання, ВООЗ готує публікацію практичного посібника з деінституціоналізації психіатричної допомоги. З нагоди Всесвітнього дня психічного здоров’я ми закликаємо перейти від слів до справи та залучати осіб із психічними розладами до процесу організації та планування системи охорони психічного здоров’я як активних суб’єктів.

Психічне здоров’я має велику цінність, оскільки воно співвідноситься з самою суттю того, що робить нас людьми: тим, як ми взаємодіємо, спілкуємося, вчимося, працюємо і переживаємо страждання і щастя. Гарне психічне здоров’я допомагає людям виявляти нормальну поведінку, яка дозволяє забезпечити безпеку і здоров’я їх самих і навколишніх.

Для того щоб звести до мінімуму наслідки для психічного здоров’я, важливо дотримуватися загальних рекомендацій щодо запобігання нервового перенавантаження:

1. Спорт і раціональне харчування.  Збалансований раціон і помірне фізичне навантаження – запорука міцних судин, нервової системи і сильного імунітету.
2. Глибокий сон не менше 7-8 годин.  Сон сприяє швидкому відновленню організма, а відповідно, більшої стійкості до стресових ситуацій.
3. Хобі, заняття за інтересом.  Неодноразово доведено, що заняття улюбленою справою змушує організм виділяти «гормон радості».
4. Спілкування з цікавими і позитивними людьми.  Позитивно налаштована людина заряджає оточуючих енергією, живлячи і себе, і інших.
5. Уміння і можливість виговоритися. Шкідливо приховувати негативні емоції і замикатися в собі.  Накопичені з року в рік образи, недомовленість, нерозуміння і стресс можуть вилитися в серйозні психічні розлади, наслідки яких можуть стати незворотними і фатальними.

В м. Харкові консультативну допомогу при різних порушеннях психічного здоров’я можна  отримати в поліклініках та поліклінічних відділеннях КНП ХМР; кваліфіковану медичну допомогу в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», розташованому за адресою м. Харків, вул. Ак. Павлова, 46.

 Всесвітній альянс паліативної допомоги (WHPCA – міжнародна неурядова організація, яка виступає за розвиток паліативної допомоги в усьому світі) організує Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги щорічно в другу суботу жовтня, який у 2026 році пройде10 жовтня. Цей день є глобальною подією для підвищення обізнаності про хоспісну та паліативну допомогу, відстоювання загального доступу до цих послуг та відзначення мільйонів пацієнтів та їхніх сімей, які покладаються на співчутливу підтримку наприкінці життя.

Організації охорони здоров’я, хоспіси, благодійні організації та активісти у понад 120 країнах беруть участь у заходах, починаючи від церемоній запалювання свічок та громадських зборів пам’яті до вебінарів, благодійних прогулянок та кампаній у соціальних мережах. WHPCA надає глобальну карту подій, де організації можуть реєструвати місцеві заходи. 

Тема 2026 року: «Лікування болю — невід’ємна частина паліативної допомоги», зосереджена на тому, як паліативна допомога комплексно вирішує проблему болю — не лише фізичний біль, а й психологічний, соціальний та духовний. WHPCA підкреслює, що ці форми болю тісно взаємопов’язані, особливо для пацієнтів, які стикаються з серйозними захворюваннями, і що справді цілісний догляд повинен враховувати їх усі.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі понад 40 мільйонів людей потребують паліативної допомоги. З них лише близько 14% наразі її отримують, що свідчить про значну та нагальну прогалину в наданні медичної допомоги в усьому світі.

Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого – забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань, а також надання психосоціальної та моральної підтримки.

Паліативна медична допомога надається пацієнтам з невиліковними прогресуючими захворюваннями і станами, серед яких виділяють наступні основні групи:

– різні форми злоякісних новоутворень;

– органна недостатність у стадії декомпенсації; при неможливості досягти ремісії захворювання або стабілізації стану пацієнта;

– тяжкі безповоротні наслідки порушень мозкового кровообігу;

– тяжкі безповоротні наслідки травм;

– дегенеративні захворювання нервової системи на пізніх стадіях розвитку захворювання;

– різні форми деменції, в т.ч. з хворобою Альцгеймера.

Найпоширенішими  хронічними захворюваннями, при яких надається паліативна допомога, є: серцево-судинні (38,5%), рак (34%),  хронічні респіраторні захворювання (10,3%), СНІД (5,7%) та діабет (4,6%).

Однією з форм паліативної допомоги є хоспіс – спеціалізована медична установа для догляду за невиліковно хворими в останній стадії захворювання. Прогноз для життя таких хворих несприятливий – максимум 6 місяців.

Хоспісна допомога буває двох видів: стаціонарна і амбулаторна. Амбулаторна допомога здійснюється вдома бригадами виїзної служби хоспіса (“хоспіс вдома”). Стаціонарна допомога здійснюється, залежно від потреб хворого і його сім’ї, в умовах цілодобового, денного або нічного перебування в стаціонарі. Родичам дозволяється відвідувати хворих, єдине обмеження для відвідування – стан здоров’я пацієнта.

У хоспісі тяжкохворим пацієнтам надається: кваліфікована медична допомога (підбір і проведення необхідної знеболюючої, симптоматичної терапії); психологічна/ психотерапевтична допомога; кожен пацієнт отримує необхідний догляд – задоволення практичних потреб (тяжкохворі пацієнти отримують кисень, харчування через зонд). Окрім цього, пацієнтам хоспіса надається соціальна підтримка, консультативна допомога, а також необхідні санітарно-гігієнічні знання. 

Вся сукупність медико-соціальної і психологічної допомоги хворому спрямована на ліквідацію або зменшення больового синдрому та страху смерті при максимально можливому збереженні його свідомості і інтелектуальних здібностей. 

В м. Харкові кваліфікована паліативна допомога, соціальна, медична та психологічна підтримка в термінальній стадії хвороб надається у відділенні «Хоспіс» (розрахований на 80 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» Харківської міської ради за адресою: пр. Героїв Харкова, 195, дитячому населенню – у відділенні паліативної допомоги – «Дитячий хоспіс» (розрахований на 20 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради за адресою: вул. Каденюка, 43.

Національна служба здоров’я України нагадує: якщо під час лікування за Програмою медичних гарантій пацієнту за медичними показаннями необхідне переливання компонентів крові, лікарня має забезпечити їх та провести процедуру безоплатно.

Коли пацієнтам можуть бути необхідні компоненти крові?

Забезпечення компонентами крові передбачене під час різних видів лікування, зокрема:

• хірургічних операцій та стаціонарного лікування без операції;
• лікування гострого інфаркту міокарда;
• лікування гострого мозкового інсульту;
• пологів;
• лікування новонароджених у складних неонатальних випадках;
• хіміотерапії та променевої терапії;
• лікування захворювань крові;
• трансплантації.

Потребу в переливанні компонентів крові визначає лікар відповідно до медичних показань. Переливання може бути необхідною частиною як невідкладної допомоги, так і тривалого лікування.

Що має забезпечити лікарня?

У Програмі медичних гарантій на 2026 рік вимоги щодо компонентів крові охоплюють 13 пакетів медичних послуг.

У восьми пакетах забезпечення компонентами крові входить до складу комплексної медичної допомоги. Ще у чотирьох пакетах організація такого забезпечення є обов’язковою вимогою до закладу. Окремий пакет передбачає формування запасів компонентів крові та готовність цілодобово забезпечувати ними в надзвичайних ситуаціях.

Водночас відмінності у вимогах до окремих пакетів не змінюють основного правила для пацієнта:

Лікарня не повинна перекладати витрати на придбання компонентів крові на пацієнта або його родину.

Що робити, якщо в лікарні вимагають оплату?

Якщо пацієнту або його близьким пропонують самостійно придбати компоненти крові чи заплатити за них у лікарні, про це необхідно повідомити Національну службу здоров’я України (НСЗУ).

Для цього можна звернутися до контакт-центру НСЗУ за номером:

16-77

Під час звернення потрібно назвати медичний заклад та розповісти, що саме пацієнту або його родині запропонували придбати чи оплатити.

Якщо отримання медичної допомоги ставлять у залежність від самостійного пошуку донора, про це також слід повідомити НСЗУ.

Також скаргу можна подати через електронну форму. Інструкція щодо подання звернення доступна за посиланням:
https://cutt.ly/2tYrOY4z

Важливо знати

Якщо лікування пацієнта здійснюється в межах Програми медичних гарантій і лікар визначив потребу в переливанні компонентів крові, пацієнт не має самостійно оплачувати необхідні компоненти крові чи процедуру їх переливання.

Знання своїх прав допомагає пацієнтам та їхнім родинам отримувати медичну допомогу відповідно до гарантованих державою умов.