Автор: med1

В 2024 році Всесвітня організація по боротьби з інсультом анонсувала  проведення Всесвітнього дня інсульту під гаслом « Давайте станем фізично активними кожного дня щоб стати більше, ніж інсульт», з метою поділитися ключовими причинами цього захворювання, а також заходами до його профілактики.  

За даними статистики в м. Харкові за 9 місяців 2024 р. зареєстровано 1254 випадки інсульту (в 2023 р – 1246 випадків), з них 849 випадків у віковій групі людей від 60 років (в 2023 році – 763 випадки).

Інсульт – це гостре порушення кровообігу головного мозку, в результаті чого в певних його ділянках знижується або повністю припиняється кровотік.  Захворювання характеризується появою вогнищевої (парези або паралічі кінцівок, мімічних м’язів, порушення мови і координації рухів) і/або загальномозкової неврологічної симптоматики (сильний головний біль, запаморочення, сонливість або, навпаки, збудження, порушення свідомості, аж до його втрати), яка зберігається більше 24 годин або ж призводить до смерті хворого у коротший термін.

Існує два види інсульту:

 – ішемічний (75% всіх випадків захворювання), при якому судини мозку зберігають свою цілісність, але тік крові по одному з них припиняється через спазм або закупорку тромбом;

 – геморагічний (25% випадків) відбувається при розриві кровоносної судини в глибоких структурах мозку або на його поверхні, в результаті чого утворюється внутрішньомозковий або субарахноїдальний крововилив.

Основними факторами ризику виникнення інсульту є:

1. Артеріальна гіпертонія. Судини мозку можуть витримувати високий тиск, однак якщо тиск підвищується постійно, стінки судин починають втрачати свою еластичність, при цьому підвищується ризик розриву.
2. Різні порушення серцевого ритму можуть провокувати формування тромбів, тим самим підвищуючи ризик розвитку інсульту.
3. Ожиріння і підвищений рівень холестерину в крові.
4. Цукровий діабет. Один із наслідків цього серйозного захворювання – зміна структури стінок кровоносних судин.  Вони стають тонкими й ламкими, що підвищує ризик їх розривів.
5. Аневризми судин головного мозку. Ці специфічні утворення мають більш тонкі стінки, ніж сама судина, на якому виникла аневризма.  В результаті завжди існує ризик розриву аневризми і подальшого геморагічного інсульту.
6. Порушення згортання крові. Зміна складу крові, її «згущення», може викликати формування згустків, здатних викликати закупорку судин, в тому числі і в головному мозку.
7. Паління і зловживання алкоголем.

Початок захворювання зазвичай проходить безсимптомно.  Але через кілька хвилин клітини мозку, позбавлені харчування, починають гинути, і наслідки інсульту стають помітними.

Можна виділити шість симптомів мозкового інсульту,  які можуть проявлятися як в ізольованому вигляді, так і в певному поєднанні один з одним:

 – Раптово виникла слабкість, оніміння, порушення чутливості в руці і/або нозі (частіше на одній половині тіла);

 – Раптово виникло оніміння та/або асиметрія обличчя;

 – Раптово виникло порушення мови (невиразна або нечітка вимова) і нерозуміння звернених до людини слів;

  – Раптове порушення зору на одному або двох очах (нечіткий зір, двоїння предметів);

 – Раптово виникли труднощі при ходьбі, запаморочення, втрата балансу і координації;

 – Раптовий дуже сильний головний біль.

Важливо відразу розпізнати симптоми інсульту, тому що час, за який можна встигнути відновити кровотік в артерії після ішемічного інсульту і зупинити загибель клітин головного мозку – «терапевтичне вікно» – 4-4,5 години. Чим раніше розпочато лікування, тим ефективнішим воно буде і дозволить уникнути несприятливих наслідків.

Профілактика інсульту. Всесвітня організація по боротьби з інсультом констатує, що 90% інсультів пов’язані з факторами ризику, на які людина може вплинути, дотримуючись певних рекомендацій, а саме:

1. Фізичні вправи. Регулярні фізичні вправи можуть допомогти запобігти та контролювати артеріальний тиск. Рекомендується 30 хвилин інтенсивних фізичних вправ п’ять разів на тиждень, щоб знизити ризик інсульту та інших захворювань.
2. Надмірна вага чи ожиріння. Занадто велика вага, особливо в області живота, створює додаткове навантаження на серце та інші органи та збільшує ризик високого кров’яного тиску та діабету, які збільшують ризик інсульту.
3. Дієта – оброблені продукти містять вищий рівень солі, жиру та цукру, які сприяють підвищенню кров’яного тиску, а також збільшують ризик ожиріння. Здорова дієта з високим вмістом фруктів та овочів, цільнозернових продуктів, корисних жирів, з низьким вмістом солі може допомогти вам запобігти гіпертонії та впоратися з нею.
4. Холестерин. Більше половини людей із підвищеним/високим кров’яним тиском також мають високий рівень холестерину. Дотримання дієти з низьким вмістом насичених жирів та регулярні фізичні вправи можуть допомогти запобігти атеросклерозу. Якщо рівень холестерину неможливо контролювати шляхом зміни дієти, прийом ліків допоможе знизити рівень холестерину та ризик інсульту.
5. Алкоголь. Регулярне та інтенсивне вживання алкоголю пов’язане з високим кров’яним тиском, а також із порушеннями серцевого ритму, які підвищують ризик інсульту. Відмова від алкоголю або дотримання рекомендованого споживання не більше 2 одиниць алкоголю на день (тобто не більше 20 мл чистого спирту (этанолу)) зменшать ваші ризики.
6. Куріння. Куріння тютюну тимчасово підвищує кров’яний тиск та сприяє пошкодженню артерій, підвищенню кров’яного тиску та інсульту, а також низці інших захворювань.
7. Стрес. Стрес тимчасово підвищує кров’яний тиск. Якщо відчуваєте високий рівень стресу на регулярній основі, це може з часом пошкодити ваші артерії, збільшуючи ризик інсульту та інших захворювань. Стрес також може сприяти такій поведінці, як неправильне харчування, відсутність фізичної активності та надмірне вживання алкоголю, що збільшує ризики для вашого здоров’я.

Кваліфікована медична допомога хворим з інсультом надається в КНП «Міська клінічна лікарня №7» ХМР, розташованому за адресою: Салтівське шосе, 266.

Щорічно 20 жовтня за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров’я проводиться Всесвітній день боротьби з раком молочної залози, метою якого є акцентування уваги світової спільноти до проблем ранньої діагностики та лікування цього захворювання. Першого жовтня цього року у світі стартував Місяць поінформованості про рак молочної залози.

На даний момент рак молочної залози найпоширеніший вид раку на планеті: за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно реєструється близько 2,3 мільйона нових випадків. За кількістю смертей серед жінок цей різновид раку посідає друге місце після серцево-судинних захворювань. З усіх регіонів планети захворюваність на рак молочної залози найбільш висока в США та Західній Європі. Вважається, що різке збільшення кількості випадків захворювання в розвинених країнах після 1970-х років частково викликане стилем життя населення, що змінився: у сім’ях поменшало дітей, а терміни грудного вигодовування скоротилися. Зростання числа онкологічних хворих у світі пов’язують також із збільшенням кількості людей похилого віку.

У 2021 році Всесвітня організація охорони здоров’я запустила Глобальну ініціативу боротьби з раком молочної залози. Її головна мета – зниження рівня щорічної смертності на 2,5 відсотка до 2040 року, що допоможе урятувати 2,5 мільйона життів. У ВООЗ вважають, що досягти цього можна завдяки трьом основним напрямам діяльності: ранньому виявленню, своєчасній діагностиці та комплексному лікуванню. 

За даними статистики за 9 місяців 2024 року в м. Харкові вперше виявлено 155 випадків захворювання на рак молочної залози, з них в занедбаній стадії – 54 (за аналогічний період 2023 року зареєстровано 171 випадок, з них занедбаних  – 65).

Молочна залоза є гормонально залежним органом: як нормальний її розвиток і функція, так і виникнення в ній захворювань відбувається під впливом певних гормонів. Будь-які фактори, здатні викликати і підтримати хронічні відхилення в гормональній рівновазі в організмі жінки, здатні збільшити ризик розвитку раку молочної залози.

Фактори ризику, які посилюють ймовірність розвитку раку грудей:

1. Вік. 90% всіх випадків раку молочної залози діагностується у жінок після 40 років. Максимальна захворюваність відзначається у віковому інтервалі 40-60 років. У цей період відбуваються гормональні зміни, що обумовлює зниження захисних можливостей і стійкості гормональної системи.
2. Репродуктивні чинники, пов’язані з тривалою дією ендогенного естрогену, такі як рання поява менструацій, пізній клімакс, пізнє народження першої дитини, входять до числа найважливіших факторів ризику розвитку раку молочною залози. 

Екзогенні гормони (оральні контрацептиви і замісна гормонотерапія) також сприяють підвищенню ризику розвитку раку молочної залози, у жінок, які їх застосовують.

3. Спадковість. Наявність раку молочної залози в сімейному анамнезі збільшує ризик захворювання в 2-3 рази. Виділені два гени, що відповідають за деякі випадки “сімейного” раку молочної залози, – BRCA1 і BRCA2. Приблизно 1 жінка з 200 є носієм цих генів. Коли вказані гени мутують, вірогідність того, що рак розвинеться, підвищується.  
4. Передпухлинні захворювання молочної залози: фіброзно-кістозна мастопатія. 
5. Спосіб життя: вживання алкоголю, зайва вага і ожиріння, а також фізична інертність. 

Рак молочної залози відноситься до “візуальних” форм раку. Кожна жінка, витративши 10-15 хвилин в місяць на самообстеження, може запобігти трагедії. Проводити самообстеження необхідно на 7-10-й день менструального циклу для жінок фертильного віку, коли проходять набряк та больові відчуття в молочних залозах або раз на місяць у будь-який день для жінок в менопаузі.

При самостійному обстеженні молочних залоз слід звертати увагу на такі зміни:

– наявність безболісних ущільнень або пухлиноподібних утворень в одній або обох молочних залозах;

– виділення з соска будь-якого характеру, не пов’язані з вагітністю або лактацією;

– ерозії, кірочки, лусочки, виразки в області соска, ареоли;

– деформація, набряк, зміна розмірів молочної залози; 

– зморщування або втягнення шкіри молочної залози, зміна її кольору;

– ущільнення або припухлість соска, його втягнення;

– відчуття дискомфорту або незвичний біль в одній з молочних залоз;

– збільшення пахвових або надключичних лімфовузлів.

Специфічної профілактики раку молочної залози на сьогоднішній день не існує, але є заходи, які допоможуть знизити ризик розвитку цього захворювання: 

1. Правильне збалансоване харчування. Обмежте споживання червоного м’яса, замінивши його на біле м’ясо птиці та риби. Їжте більше фруктів і овочів, а також включіть в свій раціон: броколі, оливкову олію, лосось, квасолю і горіхи. 
2. Підтримуйте нормальну вагу тіла, особливо після менопаузи. Вважається, що ожиріння збільшує ризик розвитку раку молочної залози на 40%, тому що при ожирінні порушується гормональний баланс жінки, провокуючи розвиток хвороби. Допомагають підтримувати нормальну вагу регулярні фізичні вправи, які зміцнюють імунну систему, знижують рівень естрогену та ймовірність захворювання на рак грудей. Жінки, які займаються спортом протягом хоча б 30 хвилин в день 5 днів на тиждень, знижують на 30% ризик розвитку раку молочних залоз. 
3. Скоротіть до мінімуму споживання алкоголю. Дослідження показують, що вживання алкогольних напоїв кожен день збільшує ризик розвитку раку грудей на 21%. 
4. Не відмовляйтеся від грудного вигодовування. Жінки, які годують груддю дитину поки їй не виповниться мінімум 6 міс., значно знижують ризик розвитку раку молочної залози. 

Вищевказані заходи допоможуть знизити ризики, але, на жаль, вони не захистять жінку повністю. Як правило, в своїй ранній фазі рак молочної залози протікає безсимптомно. Виявити захворювання на цій стадії дозволяє мамографічне обстеження, яке для жінок старше 40 років повинно проводитися щорічно. Своєчасна діагностика раку грудей має першорядне значення і суттєво підвищує шанси на успішне лікування.

У м. Харкові консультативна та стаціонарна спеціалізована медична допомога при патології молочної залози надається в ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П.Григор’єва НАМН України», розташованому вул. Григорія Сковороди, 82 та в КНП «Обласний центр онкології», розташованому за адресою: вул. Лісопаркова, 4. 

Всесвітній день паліативної і хоспісной допомоги проводиться щорічно в другу суботу жовтня за ініціативою Всесвітнього Альянсу паліативної допомоги. Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги у 2024 році – це всесвітнє свято, присвячене підвищенню обізнаності про хоспісну та паліативну допомогу, основні послуги, які покращують якість життя людей із захворюваннями, які обмежують життя. Цей день підкреслює милосердну допомогу, яку надають хоспіси та постачальники паліативної допомоги, і виступає за доступ до цих послуг у всьому світі.  Крім того це день, присвячений визнанню та відзначенню вирішальної ролі хоспісної та паліативної допомоги у наданні полегшення, комфорту та підтримки людям із серйозними захворюваннями. Хоспісна та паліативна допомога зосереджується на покращенні якості життя шляхом задоволення фізичних, емоційних і духовних потреб, дозволяючи пацієнтам прожити дні, що залишилися, з гідністю та якомога без болю. 

Рух «Співчутливі спільноти» зростає під керівництвом Міжнародної організації громадської охорони здоров’я та паліативної допомоги. Очікується, що в міру старіння населення світу в різних регіонах кількість осіб, які здійснюють догляд та необхідну підтримку тим, хто потребує, збільшуватимуться. 

Системи охорони здоров’я є лише частиною надання комплексної допомоги людям із тяжкими захворюваннями. Співчутлива спільнота покращує якість життя людей, які живуть із серйозними захворюваннями разом зі своїми сім’ями , під час догляду та важкої втрати. Це досягається шляхом заохочення людей до пропаганди та надання допомоги, та практичної підтримки у своїх спільнотах. 

Як окремий напрямок медицини Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запровадила паліативну  допомогу у 1982 році. Спочатку її визначили як догляд за людиною в останні дні життя. У 2002 році ВООЗ розширила поняття паліативної допомоги і сьогодні найбільш широко застосовується наступне визначення: 

Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого – забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань, а також надання психосоціальної та моральної підтримки.

Паліативна допомога – це спільна відповідальність, вона не тільки покращує якість життя людей, які зіткнулися з серйозними захворюваннями, але також охоплює здоров’я та благополуччя осіб, які здійснюють догляд, включаючи підтримку у разі горя та тяжкої втрати.

За оцінками ВООЗ, щорічно у всьому світі паліативну медичну допомогу потребують 40 мільйонів людей, 78% з яких мешкають в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. На сьогодні паліативну медичну допомогу отримують лише  14% людей, що потребують її.

Паліативна медична допомога надається пацієнтам з невиліковними прогресуючими захворюваннями і станами, серед яких виділяють наступні основні групи:

– різні форми злоякісних новоутворень;

– органна недостатність у стадії декомпенсації; при неможливості досягти ремісії захворювання або стабілізації стану пацієнта;

– тяжкі безповоротні наслідки порушень мозкового кровообігу;

– тяжкі безповоротні наслідки травм;

– дегенеративні захворювання нервової системи на пізніх стадіях розвитку захворювання;

– різні форми деменції, в т.ч. з хворобою Альцгеймера.

Найпоширенішими  хронічними захворюваннями, при яких надається паліативна допомога, є: серцево-судинні (38,5%), рак (34%),  хронічні респіраторні захворювання (10,3%), СНІД (5,7%) та діабет (4,6%).

Однією з форм паліативної допомоги є хоспіс – спеціалізована медична установа для догляду за невиліковно хворими в останній стадії захворювання. Прогноз для життя таких хворих несприятливий – максимум 6 місяців.

Хоспісна допомога буває двох видів: стаціонарна і амбулаторна. Амбулаторна допомога здійснюється вдома бригадами виїзної служби хоспіса (“хоспіс вдома”). Стаціонарна допомога здійснюється, залежно від потреб хворого і його сім’ї, в умовах цілодобового, денного або нічного перебування в стаціонарі. Родичам дозволяється відвідувати хворих, єдине обмеження для відвідування – стан здоров’я пацієнта.

У хоспісі тяжкохворим пацієнтам надається: кваліфікована медична допомога (підбір і проведення необхідної знеболюючої, симптоматичної терапії); психологічна/ психотерапевтична допомога; кожен пацієнт отримує необхідний догляд – задоволення практичних потреб (тяжкохворі пацієнти отримують кисень, харчування через зонд). Окрім цього, пацієнтам хоспіса надається соціальна підтримка, консультативна допомога, а також необхідні санітарно-гігієнічні знання. 

Вся сукупність медико-соціальної і психологічної допомоги хворому спрямована на ліквідацію або зменшення больового синдрому та страху смерті при максимально можливому збереженні його свідомості і інтелектуальних здібностей. 

В м. Харкові кваліфікована паліативна допомога, соціальна, медична та психологічна підтримка в термінальній стадії хвороб надається у відділенні «Хоспіс» (розрахований на 80 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» Харківської міської ради за адресою: пр. Героїв Харкова, 195, дитячому населенню – у відділенні паліативної допомоги – «Дитячий хоспіс» (розрахований на 20 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради за адресою: вул. Каденюка, 43.