Автор: med1

Всесвітній день боротьби з діабетом був заснований Міжнародною діабетичною федерацією спільно з Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 1991 році у відповідь на стурбованість зростанням випадків цього захворювання у світі. 

Через 100 років після відкриття інсуліну мільйони людей з діабетом у всьому світі все ще не можуть отримувати доступ до необхідної їм допомоги. З метою привернення уваги до цієї проблеми Всесвітній день боротьби з діабетом у 2021-2023 роках проводитиметься під гаслом «Доступ до лікування діабету. Якщо не зараз, то коли?» 

Актуальність проблеми цукрового діабету обумовлена ​​масштабністю поширення цього захворювання. Очікується, що до 2030 року кількість людей, які живуть із діабетом, зросте до 578 мільйонів.  

У м. Харкові за 9 міс. 2023 року серед дорослого населення зареєстровано 36 132 хворих на цукровий діабет (за аналогічний період 2022 р. – 31 943), з них вперше виявлено діабет у 2 535 осіб (за 9 міс. 2022 р. – 1 544). Цукровим діабетом I типу страждають 3 076 дорослих, з них вперше виявлено 335 випадків; діабетом II типу – 33 056 чол., з них вперше виявлено 2 200 хворих. Серед дитячого населення віком до 18 років за 9 міс. 2023 р. зареєстровано хворих на цукровий діабет I типу 398 (за 9 міс. 2022 р. – 398 хворих), з них вперше виявлено 40 випадків (за 9 міс. 2022 р. – 40 випадків).

Цукровий діабет – ендокринне захворювання, обумовлене абсолютним або відносним дефіцитом інсуліну; характеризується порушенням всіх видів обміну, в першу чергу обміну вуглеводів, а також ураженням судин, нервової системи та інших органів і систем.

У розвитку цукрового діабету виділяють дві основні ланки: недостатнє вироблення інсуліну (характерно для діабету I типу – інсулінозалежного) або порушення взаємодії інсуліну з клітинами тканин, т.зв. інсулінорезистентність (характерно для діабету II типу – інсуліннезалежного).

У клінічній картині діабету прийнято розрізняти дві групи симптомів: основні та вторинні. До основних симптомів відносяться: поліурія (посилене сечовиділення), полідипсія (постійна невгамовна спрага), поліфагія (підвищений апетит), схуднення (особливо характерно для діабету І типу).

До вторинних симптомів відносяться малоспецифічні клінічні ознаки, що розвиваються повільно протягом тривалого часу. Ці симптоми характерні для діабету як I, так і II типу: свербіж шкіри та слизових оболонок, сухість у роті, загальна м’язова слабкість, головний біль, запальні ураження шкіри, що важко піддаються лікуванню, порушення зору, безсоння, апатія, зниження рівня працездатності тощо.

При цукровому діабеті небезпечно не саме захворювання, а ускладнення, що розвиваються з часом і поступово погіршують стан хворого: 

 – Діабетична ретинопатія – ураження сітківки ока, яке поступово призводить до повної втрати зору. Частота захворювання на ретинопатію збільшується на 8% на рік, так що через 8 років від початку захворювання ретинопатія виявляється у 50% всіх хворих, а через 20 років приблизно у 100% хворих. 

 – Діабетична мікро- і макроангіопатія – порушення проникності судин, підвищення їх ламкості, схильність до тромбозів і розвитку атеросклерозу, що в свою чергу суттєво збільшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

– Діабетична полінейропатія – проявляється у вигляді двосторонньої периферичної нейропатії, що починається в нижніх частинах кінцівок. Симптомами нейропатії є оніміння, відчуття печіння чи парестезії (поколювання чи «повзання мурашок»). Характерно посилення симптоматики у нічний час. Втрата чутливості у кінцівках може призводити до травм.

 – Діабетична нефропатія – призводить до розвитку хронічної ниркової недостатності.

  – Діабетична стопа – ураження стоп у вигляді гнійно-некротичних процесів, виразок та кістково-суглобових уражень, що виникає на тлі зміни периферичних нервів, судин, шкіри та м’яких тканин. Є основною причиною ампутацій у хворих на цукровий діабет.

Діагностика цукрового діабету ґрунтується на результатах лабораторного дослідження метаболізму глюкози. В даний час для діагностики використовуються наступні критерії: глюкоза плазми крові натщесерце ≥ 6,1 ммоль/л або у будь-якому випадковому аналізі крові ≥ 11,1 ммоль/л, а також аналіз на глікований гемоглобін (HbA1c) ≥ 6,5%. 

Лікування цукрового діабету включає: прийом препаратів, що знижують рівень цукру в крові при діабеті II типу або інсулінотерапія за наявності цукрового діабету I типу і в ряді випадків при діабеті II типу). 

На жаль, для попередження цукрового діабету I типу профілактичних заходів немає. Однак діабету II типу можна запобігти або відстрочити його розвиток наступним чином: 

 – Раціональне харчування. В основі харчування повинні бути  складні вуглеводи та продукти, багаті на розчинні волокна. Перевага надається м’ясу птиці, нежирній рибі, стравам з овочів, компотам без додавання цукру. Смажену їжу замінюють відвареною, тушкованою, запеченою. Вживання рафінованих вуглеводів (цукор, мед, джеми тощо) та насичених жирів має бути знижено до мінімуму. Солодощі, газовані напої, десерти, розчинні напої з цукром, фаст-фуди, копчене, солоне необхідно виключити з раціону.

 – Помірна фізична активність покращує процеси метаболізму, а також дозволяє нормалізувати вагу. 

В м. Харкові створена структура міської ендокринологічної служби для надання амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної спеціалізованої допомоги:

Амбулаторний прийом хворих ведеться в районних ендокринологічних кабінетах комунальних некомерційних підприємств Харківської міської ради.

Стаціонарна допомога хворим на діабет надається в ендокринологічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради (пров. Балакірєва, 3А) та в КНП «Міська клінічна лікарня №2» ХМР (пр-т Героїв Харкова, 197), де функціонує міський центр «Діабетична стопа», а також надається ургентна допомога хворим з декомпенсованим цукровим діабетом.

На базі КНП “Міська клінічна лікарня №14 ім.  проф.  Гіршмана” ХМР працює міський центр “Діабет ока”; в КНП «Міський перинатальний центр» ХМР функціонує відділення екстрагенітальної патології, де виділені ліжка для вагітних з ендокринною патологією.  

У КНП “Міська дитяча поліклініка №23” ХМР організований ендокринологічний кабінет, в якому функціонують «Центр для хворих на цукровий діабет з дитинства» та «Центр з надання медичної допомоги дітям і підліткам з ендокринною патологією».

Також у м. Харкові спеціалізована стаціонарна допомога дітям з ендокринною патологією надається в КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» (вул. Озерянська, 5) та в ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків НАМН України», за адресою: пр. Ювілейний, 52-а.

Щорічно 12 листопада відзначається Всесвітній день боротьби з пневмонією, який започаткований у 2009 році з ініціативи Глобальної коаліції проти дитячої пневмонії, коли Всесвітня організація охорони здоров’я та Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) ухвалили «Глобальний план дій з профілактики пневмонії». Мета проведення цього  Дня – звернути увагу на проблему пневмонії та пов’язану з нею високу смертність, а також активізувати заходи щодо своєчасного виявлення, лікування та профілактики цього захворювання.

За даними ВООЗ, пневмонія є причиною близько 15% смертей дітлахів віком до п’яти років — щохвилини від запалення легень помирає двоє малюків у світі. Пневмонія поширена повсюдно, але діти та сім’ї в Південній Азії та африканських країнах, розташованих на південь від пустелі Сахара, найбільше страждають від цієї хвороби.

За даними статистики в м. Харкові за 9 міс. 2023 р. всього зареєстровано 2425 випадків пневмонії серед населення (в 2022 р. – 6401):

• діти до 14 років – 224 (у 2022 р. – 285);
• підлітки у віці 15-17 років – 19 (у 2022 р. – 28);
• доросле населення – 2182 випадків (у 2022 р.– 6088).

Пневмонія є однією з форм гострої респіраторної інфекції, що вражає легені. При пневмонії тканини легень заповнюються гноєм та рідиною, що робить дихання болючим та обмежує надходження кисню. Для атипової пневмонії характерний розвиток фіброзу легень, для якого характерне патологічне розростання сполучної тканини.

Основними збудниками пневмонії є бактерії та віруси, рідше її викликають мікоплазми, гриби та паразити. Зокрема, розвиток бактеріальної пневмонії у дітей найчастіше зумовлюють пневмококи та гемофільна паличка типу Б. Найпоширеніша причина вирусної пневмонії у дітей — респіраторно – синцитіальна вирусна інфекція.

Існує чотири основні патогенетичні механізми розвитку пневмонії: вдихання аерозолю, що містить мікроорганізми; аспірація секрету ротоглотки; гематогенне поширення мікроорганізмів із позалегеневого вогнища інфекції (наприклад, абсцес печінки); поширення інфекції внаслідок інфікування при проникаючих пораненнях грудної клітки.

Чинники ризику пневмонії численні – це тривале куріння, вік (діти до 5 років або особи старше 60 років), супутні захворювання (ВІЛ-інфекція, системні захворювання сполучної тканини, онкогематологічні хвороби), хронічні захворювання легень (хронічний бронхіт, емфізема легень, муковісцидоз), а також перевтома, хронічні стреси, недостатнє харчування, незадовільні комунально-побутові умови життя.

Симптоми. Прояви захворювання багато в чому залежать від збудника та об’єму ураження легеневої тканини. Однак практично для всіх видів пневмонії характерні загальні симптоми: різке підвищення температури (при гострій формі захворювання), кашель (у перші дні – сухий, потім стає вологим з виділенням мокротиння), біль у грудній клітці (на стороні пошкодженої легені), задишка (чим більше вогнище запалення, тим вона сильніша), слабкість і стомлюваність, головний біль, озноб. При пневмонії, викликаної коронавірусною інфекцією, у хворого може бути нежить з втратою нюху, при цьому не буває чхання (на відміну від застуди та грипу).

Про тяжкість захворювання можна судити з таких симптомів пневмонії як: ступінь дихальної недостатності, вираженість явищ інтоксикації, декомпенсація супутніх захворювань та наявність ускладнень.

Найбільш поширеними ускладненнями пневмонії є:

• Абсцес легень – це обмежене накопичення в легенях гною, що призводить до утворення порожнини.
• Гнійний плеврит. При ускладненому перебігу пневмонії плевра запалюється, і між її листками може накопичуватися гній.
• Дихальна недостатність.
• Інфекційно-токсичний шок і сепсис: виникають, коли бактерії виділяють у кровотік велику кількість токсинів. Для того щоб зупинити цей процес, організм виділяє активні речовини (цитокіни), які викликають запалення. Крім корисних властивостей цитокіни викликають розширення судин з різким падіння артеріального тиску (шок) і активують формування кров’яних згустків (тромбів) у судинах, що порушує нормальний кровообіг у всіх органах.

Діагностика пневмонії ґрунтується на даних анамнезу, клінічних проявах, результатах рентгенологічного та лабораторних досліджень. При підтвердженні діагнозу пневмонії лікар призначає відповідне лікування.

Лікувати пневмонію самостійно вкрай небезпечно. Якщо у вас з’явилися симптоми або підозра на пневмонію, негайно зверніться до лікаря! Симптоми різних захворювань органів дихання є дуже подібними, а несвоєчасне звернення до спеціалістів може зашкодити здоров’ю пацієнта.

Профілактика пневмонії у дітей і дорослих передбачає: імунізацію дітей проти Hib-інфекції, пневмококової інфекції, кору та кашлюку згідно з календарем вакцинації, для дорослих – щеплення проти СОVID-19, грипу; зміцнення імунітету; достатнє та збалансоване харчування; здоровий спосіб життя; регулярну фізичну активність на свіжому повітрі; дотримання правил особистої гігієни, адекватне лікування вірусних захворювань та бактеріальних інфекцій; якісне прибирання житла. Для новонароджених важливе грудне вигодовування протягом перших шести місяців життя: це зміцнить захисні сили малюка і допоможе побороти небезпечні інфекції.

У м. Харкові спеціалізована стаціонарна медична допомога дорослому населенню при пневмонії надається в пульмонологічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня №13» ХМР розташованому за адресою: пр. Гагаріна 137-г; допомога дитячому населенню надається в пульмонологічному відділенні КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня №1»,  розташованому за адресою: м. Харків,  вул. Клочківська, 337-а.

Мета цього дня — привернути увагу населення до проблем, пов’язаних із судинно-мозковими захворюваннями. День було засновано Всесвітньою організацією боротьби з інсультом.

За офіційною статистикою, в Україні цереброваскулярні захворювання є причиною смертності № 2 (100 000–110 000 смертей, близько 14% усіх померлих). Щороку стається 100 000–110 000 інсультів (понад третина з них — у людей працездатного віку), 30–40% хворих на інсульт помирають упродовж перших 30 днів і до 50% — протягом року від початку захворювання; 20–40% хворих, що вижили, стають залежними від сторонньої допомоги (12,5% первинної інвалідності) і лише близько 10% повертаються до повноцінного життя.

Чи відомо вам, що інсульт:

• можна попередити у 80% випадків;
• у 30% випадків призводить до смерті;
• у понад 50% випадків призводить до інвалідизації;
• вбиває близько половини тих, хто його переніс, протягом наступних п’яти років.

Фактори ризику інсульту: високий артеріальний тиск, малорухливий спосіб життя, наявність шкідливих звичок (куріння і надмірне вживання алкоголю), високий рівень холестерину в крові, ожиріння і діабет. Змінивши свій спосіб життя можна значно знизити ризик інсульту.

Пам’ятайте, навіть за найменшої підозри на інсульт слід негайно звернутися по екстрену медичну допомогу. Вчасна допомога — основний шанс врятувати життя і здоров’я.

Серцево-судинні захворювання є головною причиною всіх смертей в Україні (67%). За цим показником наша країна лишається одним із європейських лідерів.

Ми нагадуємо про головні ознаки мозкового інсульту, за появи яких треба негайно викликати екстрену допомогу. І сподіваємося, що наші поради допоможуть поліпшити цю статистику.

Інсульт: причини та види

Інсульт — це гостре порушення мозкового кровообігу, внаслідок якого виникає пошкодження частини головного мозку. Інсульт найчастіше є ускладненням гіпертонічної хвороби і розвивається на фоні різкого підвищення артеріального тиску.

Існують два різновиди інсульту:

• геморагічний, що спричинений розривом мозкової артерії;
• ішемічний, коли артерія, що постачає кров у мозок, закупорюється тромбом або спазмується.

Головні прояви інсульту

Прояви інсульту залежать від ураженої частини мозку.

Як правило, під час інсульту виникають такі симптоми:

• людина не може посміхнутися, при цьому зазвичай опускається куточок губ;
• постраждалий не може нормально говорити — вимова нерозбірлива та плутана;
• людина не може підняти руки вгору або ж одна рука занадто слабка і не ворушиться;
• виникає слабкість чи оніміння у правій або лівій частині тулуба та кінцівках.

Зверніть увагу, що інколи інсульт може проявитися лише інтенсивним головним болем.

Якщо ви помітили хоча б один із цих проявів, особливо після епізоду підвищеного артеріального тиску, негайно викликайте екстрену допомогу! Що швидше пацієнту нададуть фахову допомогу, то більші його шанси уникнути важких ускладнень.

В Україні рівень захворюваності та смертності від інсульту суттєво вищий (в певних вікових категоріях — в рази), порівняно з країнами ЄС. Це пов’язано, передусім, з дуже низьким рівнем обізнаності населення щодо причин, симптомів (перших ознак) та наслідків інсульту, в той час, як це — життєво необхідні знання. Адже від того, як швидко та ефективно буде надана медична допомога людині з інсультом, залежить те, чи повернеться вона до повноцінного життя.

Рак молочної залози — найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок. Щороку понад півмільйона жінок у всьому світі помирає через цю недугу. Однак хворіють на рак грудей і чоловіки.

У загальній нозологічній структурі захворюваності та смертності від злоякісних новоутворень жіночого населення рак молочної залози посідає перше місце.

За даними Національного канцер-реєстру, у 2020 році в Україні зареєстровано 12 824 випадків раку молочної залози (12 736 жінки та 88 чоловіків), а 4 998 людей померли внаслідок цієї недуги (4 960 жінок і 38 чоловіків) — без урахування даних Донецької, Луганської областей, АР Крим та м. Севастополь. Тобто на кожні 10 нових випадків захворювання в Україні реєструють 3 смерті від нього.

Кожній четвертій жінці рак грудей діагностують уже на ІІІ–ІV стадії, коли ефективність лікування значно знижується.

Важливо: рак виліковний за умови його виявлення на I стадії — у 95% жінок, на II стадії — у 80%, на III стадії — у 50% жінок.

Регулярні профілактичні огляди у лікаря суттєво підвищують шанси на ефективне лікування.

Ви перебуваєте в групі ризику, якщо у вас є:

• родичі першої лінії (мама, бабуся, сестра, тітка), які хворіли на рак грудей;
• відсутність вагітностей та пологів;
• перша вагітність у 30 років і старше;
• вік старше 40 років;
• ранній початок менструацій — у віці до 12 років;
• пізня менопауза — після 55 років;
• безперервне вживання гормональних контрацептивів протягом тривалого часу, а також гормональної замісної терапії в менопаузі;
• цукровий діабет;
• надмірна вага та ожиріння;
• куріння;
• зловживання алкоголем;
• гіпертонічна хвороба;
• перенесений раніше рак грудей або рак яєчника;
• вплив джерел радіації.

За даними ВООЗ, 21% усіх випадків смерті від раку молочної залози у світі спричинено вживанням алкоголю, зайвою вагою й ожирінням, а також фізичною інертністю.

Проконсультуйтеся зі своїм лікарем щодо того, як часто вам потрібні профілактичні огляди — це залежить від вашого віку та факторів ризику, які можуть вплинути на розвиток раку.

Рак молочної залози на ранніх стадіях (І-й і ІІ-й) має безсимптомний перебіг і не завдає болю. Привернути увагу мають дуже хворобливі місячні, болі в молочних залозах.

Симптоми, що дають підстави запідозрити рак молочної залози:

• прозорі або кров’янисті виділення з грудей;
• втягнення соска у зв’язку з проростанням пухлини в шкіру;
• зміна кольору або структури шкіри грудей (набряк, збільшення або зменшення розмірів);
• ущільнення або новоутворення в молочних залозах;
• ерозії, кірочки, лусочки, виразки в зоні соска, ареоли;
• збільшення пахвових або надключичних лімфовузлів.

Профілактика раку молочної залози

Для запобігання раку молочної залози важливо дотримуватися здорового способу життя (відмовитися від куріння, алкоголю, регулярно займатися фізичною активністю й підтримувати нормальну масу тіла), а також вчасно проходити огляд лікаря:

• мамолога — не рідше одного разу на 1–2 роки;
• жінкам старше 50 років — щодва роки здійснювати мамографічні обстеження.

Також усім жінкам старше 20 років варто щомісяця самостійно обстежувати молочні залози.  

У разі будь-яких змін у молочних залозах

негайно зверніться до свого лікаря!