Автор: med1

Стійкість бактерій до антибіотиків спричиняє більше смертей, ніж ВІЛ або малярія. Тільки у США щорічно виникає понад 2,8 мільйона інфекцій, стійких до протимікробних препаратів.

Стійкість до антибіотиків виникає, коли бактерії набувають здатності “перемагати” ліки, призначені для їхнього знищення. Стійкі інфекції складно лікувати, інколи – неможливо.

Але українців така загроза не зупиняє зловживати антибіотиками. Часом через незнання, часом – “про всяк випадок”.  

– Про зловживання антибіотиками говорять дуже багато. Але українці все ще активно безконтрольно їх приймають. Чому так відбувається?

– Розуміння, коли їх приймати, а коли категорично не можна,  є навіть не у всіх лікарів.

Що таке антибіотики? Олександр Флемінг синтезував в 1943 році пеніцилін, який долає бактерії, за що отримав Нобелівську премію. І на той час здавалося, що питання вирішене, тобто ми зможемо вбити будь-яку бактерію.

Але ще під час своєї Нобелівської промови Флемінг говорив, що при порушенні дозування та нерегулярному застосуванні антибактеріальних препаратів бактерії можуть ставати резистентними, тобто нечутливими до антибіотиків. Ми з вами живемо у той час, коли це вже колосальна проблема.

Рівень резистентності, тобто нечутливості бактерій до антибактеріальних препаратів в Україні є чи не найгіршим у всьому європейському регіоні. Це пов’язано з неправильним застосуванням антибіотиків.

Найяскравіший приклад, коли під час пандемії COVID-19 більше ніж у 90% випадків призначали антибіотики.

Лікар має розуміти, що таке антибактеріальний препарат, і що він діє на бактерії, а не на вірус COVID-19.

– У чому шкідливість застосовування антибіотиків?

– Мільйони, мільярди бактерій живуть в нашому організмі. Частина бактерій, контактуючи з антибактеріальними препаратами, звісно, вмирає, а частина пристосовується, тому що вони також хочуть жити.

Ці мікроби розмножуються, наприклад у кишківнику. Чому говорю про кишківник? Тому що Ешерихія колі (кишкова паличка), Клебсієла пневмонії (паличка Фрідлендера) – це типові мешканці нашого шлунково-кишкового тракту і представники родини ентеробактерій. Вони вже взагалі не чутливі до антибіотиків.

Навіть сучасні антибіотики, які з’явилися декілька років тому на фармацевтичному ринку, вже не діють на паличку Фрідлендера.

– В Україні існує традиція – випити антибіотик про всяк випадок. Чи може людина самостійно зрозуміти, що їй потрібен антибіотик?

– Дуже невелике коло інфекційних бактеріальних захворювань можна визначити за симптомами. Вірусна інфекція може мати ті ж клінічні прояви. У більшості випадків потрібно робити аналіз крові. Це не стовідсоткова гарантія, але якщо ми бачимо підвищення рівня лейкоцитів та зміну деяких інших показників, це говорить про бактеріальну причину недуги.

Також можна здати аналіз на прокальцитонін (біомаркер для діагностики бактеріальних інфекцій). Це буде дешевше, ніж без потреби лікуватися антибіотиком. Тобто прості дослідження можуть дозволити встановити причину хвороби і допомогти прийняти рішення щодо застосування антибіотиків.

На превеликий жаль, частина лікарів первинної ланки досі вважають, що при підвищенні температури понад 38°C протягом трьох днів навіть в епідсезон, коли відбувається суттєве зростання вірусних інфекцій, через три дні треба призначати антибіотики. Але це не так.

– А які ще можуть бути наслідки, окрім резистентності, для людського організму при вживанні антибіотиків?

– Все просто. Царство небесне, вічний покой. Чим більше людина приймає антибіотиків, тим більше резистентних штамів з’являється. І коли в людини дійсно виникає бактеріальне ускладнення під час іншого захворювання, при ослабленні імунітету, при потраплянні до лікувального закладу ризик смерті зростає у 2-4 рази. Це показує величезна кількість клінічних досліджень.

Знову ж таки, важливий момент, про який ще Флемінг говорив – при застосуванні антибактеріальних препаратів дуже важливо дотримуватися дозування, часу між прийомами.

Важливо, щоб у крові підтримувалася відповідна концентрація антибіотика. Якщо препарат треба пити через кожні 8 годин, але ми пропустили один прийом, що відбувається? Концентрація антибактеріального препарату в крові знижується. І тут бактерії – “ура”, починають швидко розмножуватися, тому що концентрація їх не вбиває. Частина, може, гине, але інші швидко розмножуються – їм теж хочеться жити.

– Чим відрізняються сучасні антибіотики від того самого пеніциліну?

– Сучасні антибіотики, якщо говорити просто, це антибактеріальні препарати, які містять у своїй структурі певні речовини, що захищають структуру антибіотика від руйнування ферментами бактерій, які надають бактеріям резистентності.

Але, на превеликий жаль, ми маємо з кожним десятиліттям все менше і менше нових антибіотиків. Якщо, наприклад, у 80-ті роки минулого століття створили 16 нових антибіотиків, то на кінець 2022 року з’явилося всього чотири нових, і то насправді вони не дуже нові, просто їхній хімічний склад є більш ефективним.

– Є також усталена думка, що при ангіні і циститі потрібно лише лікування антибіотиками. Власне, тому їх люди обирають самостійно. Чи завжди це так?

– Це, по-перше, не завжди так, тому що ангіна може бути викликана не завжди бактеріями, а й вірусами, так само як і цистит. Тому слід звернутися до лікаря, здати прості аналізи.

Знову-таки, якщо ви вживали певні препарати протягом останніх 3-6 місяців, лікар може змінити групу антибіотиків, щоб уникнути ризику резистентності. Тобто в будь-якому випадку слід звернутися до лікаря, підтвердити бактеріальне походження захворювання і тоді вже приймати чи не приймати антибіотики.

– Тобто поширена думка про те, що якщо мені минулого разу виписали антибіотик, я можу його приймати наступного разу, бо він мені підходить, не працює?

– Це скоріш за все буде хибною думкою. Але питання у періоді. Якщо це було 15 років тому – вам можуть призначити той самий антибіотик. Якщо це було не так давно, 3-6 місяців тому, то дійсно є імовірність, що бактерія буде нечутлива до препарату.

– Тобто інформацію про антибіотики, які нещодавно вживали, варто зберігати, але це не йдеться про десятки років?

– Так, це декілька місяців.

– Чи потрібно приймати пробіотики після антибіотиків?

– Якщо ви дуже хочете підтримати фармбізнес, то потрібно. Це, звісно, жарт. Показання для застосування пробіотиків одне – це антибіотикоасоційована діарея. Антибіотики можуть вбивати зокрема “нормальні” бактерії, які живуть в кишківнику, що і спричиняє діарею. Але такі наслідки може діагностувати лише лікар та призначити відповідні препарати. В іншому разі пробіотики приймати не потрібно.

– Чому в людини може траплятися алергія на антибіотики?

– Якщо порівнювати різні лікарські засоби, то дійсно, на антибіотики частіше буває алергія. Найчастіше на В-лактамні антибіотики на пеніциліни.

Пацієнту варто пам’ятати, на який саме препарат була алергія та як вона проявлялася. Це дуже важливо, тому що наступне введення того ж препарату чи препарату з однієї групи може призвести до набагато тяжчих наслідків. Важливо обов’язково повідомляти про алергію лікарю або медичній сестрі. Тоді вам можуть призначити антибактеріальний препарат іншої групи.

– Чи змінилася в Україні ситуація з неконтрольованим вживанням антибіотиків після введення електронних рецептів?

– Проблема залишається, але важко сказати, наскільки вона змінилася, тому що резистентність зростає досить стрімко. У госпітальних умовах резистентність бактерій перевищує 50% до понад трьох груп антибіотиків. Це катастрофічні цифри.

Зараз наших захисників, яких ми відправляємо за кордон на лікування, європейські госпіталі просто ізолюють, тому що такої бактеріальної флори, яка виділяється від наших поранених, в Європі практично немає. Я вже говорив, що показники резистентності в нас чи не найгірші.

– Який міжнародний досвід боротьби з цією проблемою? Можливо, є конкретні кейси, які Україна запозичає?

– Ми напрацьовуємо національну стратегію. Була попередня стратегія, термін дії уже закінчився. Тісно співпрацюємо з міжнародними партнерами щодо ймовірних шляхів вирішення проблеми.

Основні заходи – це застосування антибіотиків лише за показаннями. Це запровадження заходів жорсткого інфекційного контролю, відсутність вільного доступу до антибактеріальних препаратів і, що дуже важливо, це обмеження використання антибіотиків у сільському господарстві – і в рослинництві, і у тваринництві. Це також має величезне значення щодо розповсюдження рівня резистентності.

Десятки тисяч тонн антибактеріальних препаратів використовуються у світі щороку саме у сільському господарстві. І тут також потрібен контроль. Наразі навряд чи він існує в Україні у немедичній сфері.

– Чому антибіотикорезистентність ще небезпечніша саме під час війни?

– Порушуються логістичні маршрути, принципи інфекційного контролю, порушується можливість застосування регулярного, постійного антибактеріальних препаратів. І фактор будь-якого збройного конфлікту, звичайно, війни в тому числі, є за визначенням одним із факторів розповсюдження резистентності.

– Який зв’язок між війною та антибіотикорезистентністю? 

– Переважно бійці на полі бою заражаються тими бактеріями, які чутливі до антибіотиків.

– Також Міністерство охорони здоров’я цьогоріч видало нормативний акт, який передбачає використання простих антибіотиків при бойовій травмі. Чому? Тому що для переживаної більшості поранень достатньо використання цефалоспоринів першого покоління, якщо ми говоримо про поранення черевної порожнини, грудної клітини з пошкодженням стравоходу тощо.

А от ті випадки, коли зі старту починають лікувати трьома-чотирма антибактеріальними препаратами поранених, коли немає жодної імовірності того, що рана забруднена резистентними або полірезистентними збудниками, якраз і призводить до появи резистентних бактерій.

– Ви вже називали декілька інфекцій, які практично не лікуються антибіотиками. Які ще бактерії важко піддаються лікуванню?

– Найбільш проблемні збудники – це Ацинетобактер бауманії, це Клебсієла пневмонії, Ешерихія колі і Паличка синьогнійна. Вони мають найвищий рівень резистентності не лише в Україні, але й у всьому світі. Ці бактерії можуть спричинити цілий спектр захворювань: від кишкових та урологічних інфекцій до запалень ран і гнійних процесів в організмі.

Пневмокок, основний збудник пневмонії, вже має резистентність 10%-25% навіть у країнах Європи до синтетичних пеніцилінів, чого не було 5 років тому.

– А чи є середовища, де їх найбільш імовірно підхопити?

– Найчастіше це відділення інтенсивної терапії. Але сьогодні їх також можна підхопити і у позалікарняних умовах.

Рекомендації для запобігання інфекціям та росту антимікробної резистентності дуже прості і знайомі кожному: дотримання гігієни, постійне спостереження за станом власного здоров’я та прийом лікарських засобів лише після спілкування з лікарем. Якщо вже пацієнту призначено антибіотики – необхідно дотримуватись графіку прийому та не припиняти прийом до кінця курсу.

Вже у 2050 році антибіотикорезистентність може забрати до 10 мільйонів життів щороку. Це означає, що ми можемо побачити, як від пневмонії помирають наші онуки.

Життя в постантибіотикову еру означає, що нам доведеться забути про багато досягнень медицини, адже без антибіотиків навіть найпростіші операції знову стануть смертельно небезпечними. Цього не можна допустити.

Всесвітній день боротьби з діабетом був заснований Міжнародною діабетичною федерацією спільно з Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 1991 році у відповідь на стурбованість зростанням випадків цього захворювання у світі. 

Через 100 років після відкриття інсуліну мільйони людей з діабетом у всьому світі все ще не можуть отримувати доступ до необхідної їм допомоги. З метою привернення уваги до цієї проблеми Всесвітній день боротьби з діабетом у 2021-2023 роках проводитиметься під гаслом «Доступ до лікування діабету. Якщо не зараз, то коли?» 

Актуальність проблеми цукрового діабету обумовлена ​​масштабністю поширення цього захворювання. Очікується, що до 2030 року кількість людей, які живуть із діабетом, зросте до 578 мільйонів.  

У м. Харкові за 9 міс. 2023 року серед дорослого населення зареєстровано 36 132 хворих на цукровий діабет (за аналогічний період 2022 р. – 31 943), з них вперше виявлено діабет у 2 535 осіб (за 9 міс. 2022 р. – 1 544). Цукровим діабетом I типу страждають 3 076 дорослих, з них вперше виявлено 335 випадків; діабетом II типу – 33 056 чол., з них вперше виявлено 2 200 хворих. Серед дитячого населення віком до 18 років за 9 міс. 2023 р. зареєстровано хворих на цукровий діабет I типу 398 (за 9 міс. 2022 р. – 398 хворих), з них вперше виявлено 40 випадків (за 9 міс. 2022 р. – 40 випадків).

Цукровий діабет – ендокринне захворювання, обумовлене абсолютним або відносним дефіцитом інсуліну; характеризується порушенням всіх видів обміну, в першу чергу обміну вуглеводів, а також ураженням судин, нервової системи та інших органів і систем.

У розвитку цукрового діабету виділяють дві основні ланки: недостатнє вироблення інсуліну (характерно для діабету I типу – інсулінозалежного) або порушення взаємодії інсуліну з клітинами тканин, т.зв. інсулінорезистентність (характерно для діабету II типу – інсуліннезалежного).

У клінічній картині діабету прийнято розрізняти дві групи симптомів: основні та вторинні. До основних симптомів відносяться: поліурія (посилене сечовиділення), полідипсія (постійна невгамовна спрага), поліфагія (підвищений апетит), схуднення (особливо характерно для діабету І типу).

До вторинних симптомів відносяться малоспецифічні клінічні ознаки, що розвиваються повільно протягом тривалого часу. Ці симптоми характерні для діабету як I, так і II типу: свербіж шкіри та слизових оболонок, сухість у роті, загальна м’язова слабкість, головний біль, запальні ураження шкіри, що важко піддаються лікуванню, порушення зору, безсоння, апатія, зниження рівня працездатності тощо.

При цукровому діабеті небезпечно не саме захворювання, а ускладнення, що розвиваються з часом і поступово погіршують стан хворого: 

 – Діабетична ретинопатія – ураження сітківки ока, яке поступово призводить до повної втрати зору. Частота захворювання на ретинопатію збільшується на 8% на рік, так що через 8 років від початку захворювання ретинопатія виявляється у 50% всіх хворих, а через 20 років приблизно у 100% хворих. 

 – Діабетична мікро- і макроангіопатія – порушення проникності судин, підвищення їх ламкості, схильність до тромбозів і розвитку атеросклерозу, що в свою чергу суттєво збільшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

– Діабетична полінейропатія – проявляється у вигляді двосторонньої периферичної нейропатії, що починається в нижніх частинах кінцівок. Симптомами нейропатії є оніміння, відчуття печіння чи парестезії (поколювання чи «повзання мурашок»). Характерно посилення симптоматики у нічний час. Втрата чутливості у кінцівках може призводити до травм.

 – Діабетична нефропатія – призводить до розвитку хронічної ниркової недостатності.

  – Діабетична стопа – ураження стоп у вигляді гнійно-некротичних процесів, виразок та кістково-суглобових уражень, що виникає на тлі зміни периферичних нервів, судин, шкіри та м’яких тканин. Є основною причиною ампутацій у хворих на цукровий діабет.

Діагностика цукрового діабету ґрунтується на результатах лабораторного дослідження метаболізму глюкози. В даний час для діагностики використовуються наступні критерії: глюкоза плазми крові натщесерце ≥ 6,1 ммоль/л або у будь-якому випадковому аналізі крові ≥ 11,1 ммоль/л, а також аналіз на глікований гемоглобін (HbA1c) ≥ 6,5%. 

Лікування цукрового діабету включає: прийом препаратів, що знижують рівень цукру в крові при діабеті II типу або інсулінотерапія за наявності цукрового діабету I типу і в ряді випадків при діабеті II типу). 

На жаль, для попередження цукрового діабету I типу профілактичних заходів немає. Однак діабету II типу можна запобігти або відстрочити його розвиток наступним чином: 

 – Раціональне харчування. В основі харчування повинні бути  складні вуглеводи та продукти, багаті на розчинні волокна. Перевага надається м’ясу птиці, нежирній рибі, стравам з овочів, компотам без додавання цукру. Смажену їжу замінюють відвареною, тушкованою, запеченою. Вживання рафінованих вуглеводів (цукор, мед, джеми тощо) та насичених жирів має бути знижено до мінімуму. Солодощі, газовані напої, десерти, розчинні напої з цукром, фаст-фуди, копчене, солоне необхідно виключити з раціону.

 – Помірна фізична активність покращує процеси метаболізму, а також дозволяє нормалізувати вагу. 

В м. Харкові створена структура міської ендокринологічної служби для надання амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної спеціалізованої допомоги:

Амбулаторний прийом хворих ведеться в районних ендокринологічних кабінетах комунальних некомерційних підприємств Харківської міської ради.

Стаціонарна допомога хворим на діабет надається в ендокринологічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради (пров. Балакірєва, 3А) та в КНП «Міська клінічна лікарня №2» ХМР (пр-т Героїв Харкова, 197), де функціонує міський центр «Діабетична стопа», а також надається ургентна допомога хворим з декомпенсованим цукровим діабетом.

На базі КНП “Міська клінічна лікарня №14 ім.  проф.  Гіршмана” ХМР працює міський центр “Діабет ока”; в КНП «Міський перинатальний центр» ХМР функціонує відділення екстрагенітальної патології, де виділені ліжка для вагітних з ендокринною патологією.  

У КНП “Міська дитяча поліклініка №23” ХМР організований ендокринологічний кабінет, в якому функціонують «Центр для хворих на цукровий діабет з дитинства» та «Центр з надання медичної допомоги дітям і підліткам з ендокринною патологією».

Також у м. Харкові спеціалізована стаціонарна допомога дітям з ендокринною патологією надається в КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» (вул. Озерянська, 5) та в ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків НАМН України», за адресою: пр. Ювілейний, 52-а.

Щорічно 12 листопада відзначається Всесвітній день боротьби з пневмонією, який започаткований у 2009 році з ініціативи Глобальної коаліції проти дитячої пневмонії, коли Всесвітня організація охорони здоров’я та Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) ухвалили «Глобальний план дій з профілактики пневмонії». Мета проведення цього  Дня – звернути увагу на проблему пневмонії та пов’язану з нею високу смертність, а також активізувати заходи щодо своєчасного виявлення, лікування та профілактики цього захворювання.

За даними ВООЗ, пневмонія є причиною близько 15% смертей дітлахів віком до п’яти років — щохвилини від запалення легень помирає двоє малюків у світі. Пневмонія поширена повсюдно, але діти та сім’ї в Південній Азії та африканських країнах, розташованих на південь від пустелі Сахара, найбільше страждають від цієї хвороби.

За даними статистики в м. Харкові за 9 міс. 2023 р. всього зареєстровано 2425 випадків пневмонії серед населення (в 2022 р. – 6401):

• діти до 14 років – 224 (у 2022 р. – 285);
• підлітки у віці 15-17 років – 19 (у 2022 р. – 28);
• доросле населення – 2182 випадків (у 2022 р.– 6088).

Пневмонія є однією з форм гострої респіраторної інфекції, що вражає легені. При пневмонії тканини легень заповнюються гноєм та рідиною, що робить дихання болючим та обмежує надходження кисню. Для атипової пневмонії характерний розвиток фіброзу легень, для якого характерне патологічне розростання сполучної тканини.

Основними збудниками пневмонії є бактерії та віруси, рідше її викликають мікоплазми, гриби та паразити. Зокрема, розвиток бактеріальної пневмонії у дітей найчастіше зумовлюють пневмококи та гемофільна паличка типу Б. Найпоширеніша причина вирусної пневмонії у дітей — респіраторно – синцитіальна вирусна інфекція.

Існує чотири основні патогенетичні механізми розвитку пневмонії: вдихання аерозолю, що містить мікроорганізми; аспірація секрету ротоглотки; гематогенне поширення мікроорганізмів із позалегеневого вогнища інфекції (наприклад, абсцес печінки); поширення інфекції внаслідок інфікування при проникаючих пораненнях грудної клітки.

Чинники ризику пневмонії численні – це тривале куріння, вік (діти до 5 років або особи старше 60 років), супутні захворювання (ВІЛ-інфекція, системні захворювання сполучної тканини, онкогематологічні хвороби), хронічні захворювання легень (хронічний бронхіт, емфізема легень, муковісцидоз), а також перевтома, хронічні стреси, недостатнє харчування, незадовільні комунально-побутові умови життя.

Симптоми. Прояви захворювання багато в чому залежать від збудника та об’єму ураження легеневої тканини. Однак практично для всіх видів пневмонії характерні загальні симптоми: різке підвищення температури (при гострій формі захворювання), кашель (у перші дні – сухий, потім стає вологим з виділенням мокротиння), біль у грудній клітці (на стороні пошкодженої легені), задишка (чим більше вогнище запалення, тим вона сильніша), слабкість і стомлюваність, головний біль, озноб. При пневмонії, викликаної коронавірусною інфекцією, у хворого може бути нежить з втратою нюху, при цьому не буває чхання (на відміну від застуди та грипу).

Про тяжкість захворювання можна судити з таких симптомів пневмонії як: ступінь дихальної недостатності, вираженість явищ інтоксикації, декомпенсація супутніх захворювань та наявність ускладнень.

Найбільш поширеними ускладненнями пневмонії є:

• Абсцес легень – це обмежене накопичення в легенях гною, що призводить до утворення порожнини.
• Гнійний плеврит. При ускладненому перебігу пневмонії плевра запалюється, і між її листками може накопичуватися гній.
• Дихальна недостатність.
• Інфекційно-токсичний шок і сепсис: виникають, коли бактерії виділяють у кровотік велику кількість токсинів. Для того щоб зупинити цей процес, організм виділяє активні речовини (цитокіни), які викликають запалення. Крім корисних властивостей цитокіни викликають розширення судин з різким падіння артеріального тиску (шок) і активують формування кров’яних згустків (тромбів) у судинах, що порушує нормальний кровообіг у всіх органах.

Діагностика пневмонії ґрунтується на даних анамнезу, клінічних проявах, результатах рентгенологічного та лабораторних досліджень. При підтвердженні діагнозу пневмонії лікар призначає відповідне лікування.

Лікувати пневмонію самостійно вкрай небезпечно. Якщо у вас з’явилися симптоми або підозра на пневмонію, негайно зверніться до лікаря! Симптоми різних захворювань органів дихання є дуже подібними, а несвоєчасне звернення до спеціалістів може зашкодити здоров’ю пацієнта.

Профілактика пневмонії у дітей і дорослих передбачає: імунізацію дітей проти Hib-інфекції, пневмококової інфекції, кору та кашлюку згідно з календарем вакцинації, для дорослих – щеплення проти СОVID-19, грипу; зміцнення імунітету; достатнє та збалансоване харчування; здоровий спосіб життя; регулярну фізичну активність на свіжому повітрі; дотримання правил особистої гігієни, адекватне лікування вірусних захворювань та бактеріальних інфекцій; якісне прибирання житла. Для новонароджених важливе грудне вигодовування протягом перших шести місяців життя: це зміцнить захисні сили малюка і допоможе побороти небезпечні інфекції.

У м. Харкові спеціалізована стаціонарна медична допомога дорослому населенню при пневмонії надається в пульмонологічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня №13» ХМР розташованому за адресою: пр. Гагаріна 137-г; допомога дитячому населенню надається в пульмонологічному відділенні КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня №1»,  розташованому за адресою: м. Харків,  вул. Клочківська, 337-а.

Мета цього дня — привернути увагу населення до проблем, пов’язаних із судинно-мозковими захворюваннями. День було засновано Всесвітньою організацією боротьби з інсультом.

За офіційною статистикою, в Україні цереброваскулярні захворювання є причиною смертності № 2 (100 000–110 000 смертей, близько 14% усіх померлих). Щороку стається 100 000–110 000 інсультів (понад третина з них — у людей працездатного віку), 30–40% хворих на інсульт помирають упродовж перших 30 днів і до 50% — протягом року від початку захворювання; 20–40% хворих, що вижили, стають залежними від сторонньої допомоги (12,5% первинної інвалідності) і лише близько 10% повертаються до повноцінного життя.

Чи відомо вам, що інсульт:

• можна попередити у 80% випадків;
• у 30% випадків призводить до смерті;
• у понад 50% випадків призводить до інвалідизації;
• вбиває близько половини тих, хто його переніс, протягом наступних п’яти років.

Фактори ризику інсульту: високий артеріальний тиск, малорухливий спосіб життя, наявність шкідливих звичок (куріння і надмірне вживання алкоголю), високий рівень холестерину в крові, ожиріння і діабет. Змінивши свій спосіб життя можна значно знизити ризик інсульту.

Пам’ятайте, навіть за найменшої підозри на інсульт слід негайно звернутися по екстрену медичну допомогу. Вчасна допомога — основний шанс врятувати життя і здоров’я.

Серцево-судинні захворювання є головною причиною всіх смертей в Україні (67%). За цим показником наша країна лишається одним із європейських лідерів.

Ми нагадуємо про головні ознаки мозкового інсульту, за появи яких треба негайно викликати екстрену допомогу. І сподіваємося, що наші поради допоможуть поліпшити цю статистику.

Інсульт: причини та види

Інсульт — це гостре порушення мозкового кровообігу, внаслідок якого виникає пошкодження частини головного мозку. Інсульт найчастіше є ускладненням гіпертонічної хвороби і розвивається на фоні різкого підвищення артеріального тиску.

Існують два різновиди інсульту:

• геморагічний, що спричинений розривом мозкової артерії;
• ішемічний, коли артерія, що постачає кров у мозок, закупорюється тромбом або спазмується.

Головні прояви інсульту

Прояви інсульту залежать від ураженої частини мозку.

Як правило, під час інсульту виникають такі симптоми:

• людина не може посміхнутися, при цьому зазвичай опускається куточок губ;
• постраждалий не може нормально говорити — вимова нерозбірлива та плутана;
• людина не може підняти руки вгору або ж одна рука занадто слабка і не ворушиться;
• виникає слабкість чи оніміння у правій або лівій частині тулуба та кінцівках.

Зверніть увагу, що інколи інсульт може проявитися лише інтенсивним головним болем.

Якщо ви помітили хоча б один із цих проявів, особливо після епізоду підвищеного артеріального тиску, негайно викликайте екстрену допомогу! Що швидше пацієнту нададуть фахову допомогу, то більші його шанси уникнути важких ускладнень.

В Україні рівень захворюваності та смертності від інсульту суттєво вищий (в певних вікових категоріях — в рази), порівняно з країнами ЄС. Це пов’язано, передусім, з дуже низьким рівнем обізнаності населення щодо причин, симптомів (перших ознак) та наслідків інсульту, в той час, як це — життєво необхідні знання. Адже від того, як швидко та ефективно буде надана медична допомога людині з інсультом, залежить те, чи повернеться вона до повноцінного життя.